Національний музей Тараса Шевченка. Модернізації, реконструкції й ігри в наперсток

04Звернення до Президента України, народних депутатів, музейних працівників, письменників, художників, до широкої громадськости

Сім років тому Національний музей Тараса Шевченка опинився перед загрозою виселення зі свого приміщення на бульварі Шевченка в центрі Києва. Указом президента України від 16 червня 2006 року, що його підготував академік М. Г. Жулинський, передбачалося переселення музею до Шевченківського Дому. Дім мав бути збудований на ще не визначеній ділянці столичної території. Це викликало обурення музейників і громадськости, пункт про віддання музею «у прийми» був відкликаний.

З появою на посаді генерального директора музею Д. В. Стуса ситуація готова повторитися. Щоправда, за іншим сценарієм. Якщо музей «не йде» до Шевченківського Дому, то Дім «приходить» до музею. Існує концепція створення «Науково-методичного та інформаційного центру вивчення, популяризації та зберігання творів Тараса Григоровича Шевченка», в якій зазначено: «…трансформувати Національний музей Тараса Шевченка в Шевченківський Дім, з підпорядкуванням йому всіх музеїв Тараса Шевченка в Україні та світі в науково-методичному та інформаційному аспекті». Наскільки охочі музеї, зокрема в Росії, Казахстані та Канаді, комусь підпорядковуватись — то вже знають хіба що автори концепції. Якщо це взагалі їх цікавить. Бо, як дізнаємося на сайті музею, вже розпочато (!) його трансформацію в «центр розвитку культури сучасної України навколо постаті Шевченка як найбільшого авторитета для всіх мешканців України». Теж цікава «трансформація» українців, для Шевченка сущих у всі часи «в Украйні і не в Украйні» — мешканці. Відповідне й ставлення до «мешканців» і до їхнього «авторитета» — якщо раніше відвідувачів зустрічав у вестибюлі скульптурний портрет Тараса Шевченка роботи Лео Мола, то тепер — вітрини з… наперстками, рекламною продукцією фарфорового підприємства. А Шевченка вже рік як спустили до підвалу, там він і сиротіє між туалетом і гардеробом. При тому, що це подарунок музеєві всесвітньої слави скульптора, авторська копія пам’ятника у Вашингтоні, на відкритті якого Президент Д. Айзенговер вистояв шість годин і заявив у промові, що Шевченко «запалить тут новий світовий рух». І якщо директор музею в інтерв’ю газеті «Слово Просвіти» (ч. 1, 2013 р.) журиться, що Шевченко «сприймається в Україні і в світі як регіональне явище», то нагадуємо, що з нагоди створення скульптурного образу, оберненого нині обличчям до гардеробних вішаків, Л. Джонсон у вітальному листі назвав Шевченка громадянином світу, а Дж. Кеннеді оцінив його творчість як «благородну частку» американської історичної спадщини. Висловів трьох Президентів про наперстки історія не зберегла.

У створюваному «центрі» нам обіцяють широку програму: презентації нових видань, літературні й музичні вечори, перегляди фільмів… Але в тому й річ, що все це було. Музей Шевченка упродовж років був одним з культурних осередків столиці. Був духовним центром, залишаючись музеєм. Національним, наголошуємо. Бо постає питання про правомірність перейменування Національної установи, яка діє за своїм Статутом, згідно із Законом про музеї і музейну справу, має у вічному користуванні земельні ділянки, на яких розміщені головна споруда і філії музею. Але з ділянками у столиці становище тривожне. Бо з кожного метра столичної землі можна добувати — ні, не старовинні скарби, а банальні грошики. Тому й плодяться, як короста, будівельні майданчики на місцях скверів, зон відпочинку. Цього літа будівельна техніка з’явилася у дворі Національного музею Тараса Шевченка. Будинок справді потребував ремонтно-реставраційних робіт, але виділені на ці потреби державою кошти в сумі 27,2 мільйонів гривень дали змогу розвернути капітальне будівництво. Реве техніка, риють землю, заливають бетон під опори… Знищений квітник, викорчуваний садок з горіхами, вишнями, абрикосами, пішли під бульдозерний ніж верби, калина, тамариск. Не вціліла і шовковиця — її саджанець привезли з Казахстану, з Форту Шевченка, а власне — з садиби коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова, де відпочивав і потай працював Шевченко. Очевидно, вирішили, що двох шовковиць для Шевченка забагато — одна є на території Літературно-меморіального будинку-музею Т. Шевченка. Кажуть, на таке знищення рекреаційної зони — зеленого дворика — є дозвіл відповідних інстанцій. Можливо. Сьогодні є такі посадові «мешканці України», які що завгодно дозволять, були б на це гроші чи вказівка «згори». Та чи й на знесення тераси головного будинку вони дали дозвіл? Адже це пам’ятка архітектури, є відповідна охоронна табличка на фасаді.

На донедавна затишний вигляд музейного дворика чомусь давно нерівно дихають. У 2004 році виникла було концепція Шевченківського подвір’я. Там передбачалося багато модерново-комерційного, зокрема й побудова харчевень трьох рівнів, від дешевої студентської столовки до елітного етнографічного ресторану для заможних «мешканців» і іноземців. Тоді обійшлося. А що будується тепер? Для гідроізоляційного поясу, про що читаємо на музейному сайті, палі не вбивають і котловани не риють. Йдеться вочевидь про реконструкцію. Яку? Чому з її проектом не ознайомлені не лише громадськість, а й науковці музею? Знають одне — керує цією добудовою (перебудовою?) професор Лариса Скорик. Реконструкція і побудова експозиції, здійснені під орудою Л. Скорик у Канівському національному музеї-заповіднику «Могила Т. Шевченка», мали наслідком порушення архітектурних елементів, декору, інтер’єрів музею, спроектованого Василем Кричевським, і «мертві» експозиційні зали. Це викликало обурення громадськости і занепокоєння, що подібне може трапитись і в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Тим більше, що його директор вважає експозицію на Чернечій горі еталонною. У цьому Д. Стус покликається на високу начебто оцінку цієї експозиції в Європі. Нам такі оцінки не відомі, але, зрештою, там теж люди різних рівнів сприйняття, хтось вважає найбільшим культурним надбанням Діснейленд, інший віддає перевагу урочистій тиші в залах Лувру чи Прадо. Отож група німців, побувавши, після Чернечої гори, у Шевченковому (Кирилівці), спантеличено допитувалася, чому в Каневі так не люблять Шевченка.

Про можливість повторення «канівської» ситуації в Києві свідчить авантюрне ставлення до експозиційної роботи дирекції Національного музею Тараса Шевченка. Спочатку зникла експонатура зали увічнення Т. Шевченка (раритетні видання, твори Шевченка мовами світу тощо).

Потім демонтували експозицію першої зали, центром якої була реліквія — метрична книга із записом про народження Тараса Шевченка. Натомість організували виставку «Несподіваний Шевченко», центром якої виявився карикатурний портрет поета — дебільного вигляду вусате дитя в підгузках під промовистою назвою «Пророк України». Українці цей знущальний жарт оцінили як образу. І «мешканці», й відомі художники, журналісти («Літературна Україна», ч.13, 2013 р.)

Насамкінець — закриття всієї експозиції, для відвідувачів залишили дві зали. Певна річ, що збираються будувати нову. Яку? Це така ж таємниця, як і те, що ж постане після будівельних робіт на бульварі Т. Шевченка.

Такі «експерименти» з експозицією професійно неграмотні й суперечать музейній практиці. До діючої експозиції можуть вноситись тільки локальні зміни (доповнення експонатури, заміна окремих експонатів, облаштування освітлення і т. ін.). Аж до того моменту, коли готовий і схвалений (у даному випадку Міністерства культури) проект нової експозиції. А для цього потрібні: розробка наукової концепції, тематичної структури, тематичної спрямованости і, на основі цих напрацювань, створення тематично-експозиційного плану (ТЕП). Саме так будувалися в музеї Шевченка експозиції у 1949, 1989, 2006 роках. В обговоренні ТЕП останньої експозиції взяли участь письменники, художники, директори провідних Київських музеїв. Працівниками Національного музею літератури та Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ була дана експертна оцінка. Був відзначений як найефективніший монографічний показ життя і творчости Т. Шевченка через хронологічно-тематичну побудову експозиції. Що ж ми маємо сьогодні? — Кілька чергових варіантів модернізації експозиції, де цю струнку структуру порушено. То пропонується в центральній залі експозиції на тему «Родина Терещенків», другу половину залів віддати, в куцому вигляді, життю і творчості Шевченка, а тоді — назад, у перших залах — Кирило-Мефодіївське братство, меморії і таке інше. То взагалі «розірвати» експозицію між першим і другим поверхами. Пропонуються якісь позавчорашні теми, наприклад, Шевченко в музиці, в кіно, російське образотворче мистецтво ХІХ століття. Чомусь вважається необхідним і доречним у розділі «Рецепція образу Т. Шевченка» показувати «значки, певні види сувенірної продукції як от футболки з принтами тощо». Подібні «прориви» ще були б вибачливі, якби була доцільність, необхідність пошуку. Але в тому й річ, що останній експозиції, в оновленому варіанті, не виповнилося ще й семи років! У ній крок за кроком, тобто позально, висвітлювалося життя Т. Шевченка, ілюстроване його ж творчістю. Одне невіддільне від другого! Художнє оформлення здійснив найкращий сьогодні в Україні фахівець у цій галузі художник Анатолій Гайдамака. Незважаючи на ім’я і заслуги, він взяв участь у відкритому конкурсі (про оголошення конкурсу на оформлення експозиції, планованої у музеї Шевченка тепер, ніхто не чув і не знає). Враховуючи творчість Шевченка, він створив художньо-літературну експозицію, де головним є експонат, а не технічні засоби, як на Чернечій горі. А щодо інтерактиву, на чому наголошує Дмитро Стус, то локальні інтерактивні зони можна облаштувати і в експозиції, не порушуючи її монографічного принципу, і в інших приміщеннях музею. І якщо вже так взоруватися на Європу, то варто усе ж звертати погляд не на сучасні арт-галереї чи деякі музеї історії 20-го століття, а на музеї Бальзака чи Гюго в Парижі, Ван Гога в Амстердамі, де академічні експозиції не змінюються кардинально десятиліттями. Бо французи воліють подивитися на легендарну кавничку чи каламар з перами, яких торкалася рука генія, а не на Бальзака в підгузках.

Так само голландці, очевидно, мало переймаються стереотипним сприйняттям Ван Гога з одрізаним вухом — вони мають змогу в класичній експозиції бачити геніальні твори художника. У нашому ж музеї — нашого генія — об’явили війну стереотипам і канонічному образові поета. Та не треба з ними боротися! Ні з шапкою, ні з кожухом — це дріб’язково і смішно. Ані з образом національного пророка — цей «канон» Шевченкові належить по праву. Шевченка треба читати. Все життя. Як, зрештою, твори кожного генія. А в музеї у професійно побудованій експозиції показувати його твори, меморії, а не маєчки з принтами. Та для цього музей має бути музеєм, а не чимось наразі невідомим, що після всіх реконструкцій і модернізацій з’явиться несподівано, як з-під піднятого в грі наперстка.

Держава, хоч і попередня, надала палацовий дім під Музей Тараса Шевченка, а не якийсь центр, готовий обрости службами, новими структурами, іншими музеями. Бо тоді музей, маючи досі власний дім, опиниться в «комуналці».

Держава Україна надала Музеєві Шевченка статус національної установи. Змінювати її назву, структуру, вид діяльности не може бути дозволено.

Порушувати екстер’єр пам’ятки культури (знесення тераси), знищення насаджень у дворі, в тому числі «шевченківської» шовковиці — акт відвертого вандалізму.

Роботи з реконструкції ведуться «натемно» і набули в охоронній зоні характеру капітального будівництва. Чого саме — невідомо.

Експозиція закрита без широкого обговорення й затвердження тематично-експозиційного плану наступної. Його наявність під сумнівом. Демонтаж донині діючої експозиції був недоцільний.

Причетність професора Л. Скорик до ремонтно-реставраційних робіт і ймовірна її участь у побудові нової експозиції може створити «канівський рецидив».

Національний музей Тараса Шевченка перетворюється на експериментальний майданчик для вигаданого «поборювання стереотипів», що насправді призводить до спотворення образу поета.

Все це вимагає відвертої розмови. Висновків. Конкретних дій. Аби не трапилось, як у Шевченковому вірші:

А ми дивились, та мовчали,

Та мовчки чухали чуби.

А. Гайдамака, народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; Ф. Гуменюк, народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; М. Сядристий, народний художник України; М. Сидоржевський, письменник, голова Київської організації національної спілки письменників України; В. Гарбуз, художник, ілюстратор «Кобзаря»; Т. Федюк, письменник, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; П. Вольвач, письменник, журналіст; Г. Штонь, письменник, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; Д. Чередниченко, письменник, лауреат премії ім.Л. Українки; Г. Кирпа, письменниця, перекладач, лауреат премії ім.М. Рильського; Л. Таран, письменниця, лауреат премій ім.О. Білецького, В. Мисика, літературно-мисьтецької премії «Київ»; К. Стеценко, голова київської «Просвіти», заслужений артист України; М. Стороженко, народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; Н. Клименко, письменниця, заслужений працівник культури України; В. Портяк, письменник, кінодраматург, лауреат літературної премії «Благовіст»

Ви тут: Головна Національний музей Тараса Шевченка. Модернізації, реконструкції й ігри в наперсток

按揭計算機| 買樓| 上車盤| 搵樓| 屋苑| 樓盤| 地產| 租樓| 租盤| 二手樓| 新盤| 一手樓| 豪宅| 校網| 放盤| 樓價| 成交| 居屋| 貝沙灣| 美孚新邨| 嘉湖山莊| 太古城| 日出康城| 九龍站 | 沙田第一城| 西半山 樓盤| 樓市走勢| 青衣| 西貢 樓盤| 荃灣 樓盤| Grand Austin出售的樓盤| 西半山| 西貢| 荃灣|

推荐一个卖雪茄的网站| 雪茄网购| 雪茄哪里买| 雪茄| 哈瓦那雪茄| 雪茄网| 雪茄专卖| 雪茄价格| 雪茄烟网购| 雪茄专卖网| 雪茄专卖店| 网上哪里可以买雪茄| 买雪茄去哪个网站| 雪茄怎么抽| 雪茄烟| 雪茄吧| 陈年雪茄| 限量版雪茄| 大卫杜夫雪茄| 保利华雪茄| 古巴雪茄品牌| 古巴雪茄价格| 古巴雪茄| 古巴雪茄多少钱一只| 古巴雪茄专卖网| 烟斗烟丝| 烟丝| 小雪茄| 金特罗雪茄| 帕特加斯d4 | 蒙特雪茄| 罗密欧朱丽叶雪茄|

噴畫| banner| banner 價錢| Backdrop| Backdrop 價錢| 易拉架| 易拉架 價錢| 橫額| 印刷| 橫額印刷| 印刷 報價| 貼紙| 貼紙印刷| 宣傳單張| 宣傳單張印刷| 展覽攤位| 書刊 印刷| Bannershop| Ebanner| Eprint| 印刷 黃店| 印刷公司| 咭片| 海報| 攤位| pvc板| 易拉架設計| 海報印刷| 展板| 禮封| 易拉架尺寸| foamboard| pvc| printer| label| print shop| poster| business card| postcard| print services| printing company| name card| hk print| hong kong printing| Leaflet| Printing| 喜帖| 過膠| 信封| backdrop| print100| 咭片皇| 印館|

邮件营销| Spread| Email Marketing 電郵推廣| Luftbefeuchter| ultraschall luftbefeuchter| luftbefeuchter schlafzimmer|

wms| vending machine| barcode scanner| QR code scanner| SME IT| it solution| rfid tag| rfid| rfid reader| it outsourcing| POS label| IRLS| IT Support| system integration| software development| inventory management system| label printing| digital labelling| barcode label| Self Service Kiosk| Kiosk| Voice Picking| POS scanner| POS printer| System Integrator| printing labels| Denso| barcode| handheld| inventory management| warehouse management| stock taking| POS| Point of sale| printer| Business service| Web Development| vending| app development| mobile app development| scanner| handheld device| terminal handheld| inventory management software| pos system| pos software| pos hardware| pos terminal| printer hong kong| receipt printer| thermal printer| thermal label printer| qr code scanner app| qr scanner app| online qr code scanner| qr code scanner online mobile| qr code scanner download| mdm| mobile solutions| mdm solutions| mobile device management|

Tomtop|

electric bike| best electric bike| electric bikes for adults| e bike| pedal assist bike| electric bikes for sale| electric bike shop| electric tricycle| folding electric bike| mid drive electric bike| electric trike| electric mountain bike| electric bicycle| electric bike review| electric fat bike| fat tire electric bike| women's electric bike |

office| 地產代理| 辦公室| Property Agent| Hong Kong Office Rental| hong kong office| 物業投資| office building| Commercial Building| Grade A Office| 寫字樓| 商業大廈| 甲級寫字樓| 頂手| 租寫字樓| leasing| Rent Office| 地產新聞| office for sale|

Central Plaza| The Centrium| LHT Tower| China Building| AIA Central| Crawford House| Exchange Tower| AIA Tower| World Wide House| One Kowloon| The Gateway | One Island South| Jardine House| Millennium City | Exchange Square| Times Square | Pacific Place| Admiralty Centre| United Centre| Lippo Centre| Shun Tak Centre| Silvercord| The Center| Mira Place| Ocean Centre| Cosco Tower| Harcourt House| 太古廣場| 海富中心| 中港城| 統一中心| 瑞安中心| 力寶中心| 信德中心| 新港中心| 中環中心| 合和中心| 康宏廣場| 星光行| 鷹君中心| 遠東金融中心| 港晶中心| 無限極廣場| 光大中心| 中遠大廈| 海港中心| 新世界大廈| 永安中心| 南洋中心| 永安集團大廈| 華潤大廈| 永安廣場| 朗豪坊| 時代廣場| 新世紀廣場| 太古城中心| 希慎廣場| 交易廣場| 創紀之城| 港威大廈| 企業廣場| 新文華中心| 置地廣場| 怡和大廈| 世貿中心| 太子大廈| 中信大廈| 禮頓中心| 中銀大廈| 銅鑼灣廣場| 環球大廈| 海濱廣場| 新鴻基中心| 萬宜大廈| Tower 535| 高銀金融國際中心| 海濱匯| 皇后大道中9號| 國際金融中心| 半島中心| 利園三期| 天文臺道8號| 信和廣場| 娛樂行| 南豐大廈| 帝國中心| 中環廣場| 美國銀行中心| 尖沙咀中心| 新東海商業中心| Chater House| Nexxus Building| One Island East| 中匯大廈| Fairmont House| 華懋廣場| 中建大廈| 北京道1號|

school| international school of hong kong| international school| school in Hong Kong| primary school| elementary school| private school| UK school| british school| extracurricular activity| Hong Kong education| primary education| top schools in Hong Kong| ESF| english schools foundation| Anfield school| american international school| Shrewsbury International School| Kellett School| singapore international school| Malvern College Hong Kong| Canadian international school| Victoria Kindergarten|