Славетні співачки
Цьогоріч виповнюється 60 років з дня народження Квітки Цісик і 141 рік Соломії Крушельницької. Обидві були славетними співачками світового рівня. Обидві володіли неповторним голосом. Обидві — красуні з палкими українськими серцями.
Квітка Цісик народилася у Нью-Йорку 1953 року. Батьки її — українські емігранти. Батько Квітки — Володимир — скрипаль-віртуоз, народився у селі Ліски, що біля Коломиї, у 1913 р., закінчив Львівську консерваторію імени Миколи Лисенка. Він же музичний діяч і педагог. У 1942–1944 рр. був керівником Львівського оперного театру. У 1944 р. емігрував до США. Мати — Іванна Цісик була піаністкою, мала гарний голос, любила співати українські народні пісні, які згодом використовувала у своїх концертних програмах Квітка.
Якщо про Соломію Крушельницьку написано досить багато, то про Квітку Цісик аж надто мало. А тому вона українському суспільству майже не відома або зовсім не відома. Доля Квітки Цісик склалася так, що вона народилася на чужині, але її серце завжди було сповнене палкої любови до України й українського люду.
На виховання Квітки великий вплив мав батько. Він прищепив їй любов до музики й України. Він навчив Квітку грати на скрипці, передав дочці секрети успіху хорового і музичного мистецтва (був педагогом і співорганізатором Українського музичного інституту в Нью-Йорку, помер у 1971 р.). На знак пошани до свого батька перший свій альбом з низкою українських пісень у власному виконанні присвятила саме йому. Цей альбом (платівку) в Україну нелегально перевіз із Америки український бандурист Віктор Мішалов ще за часів Радянського Союзу. В Україні голос Квітки Цісик був високо оцінений знавцями українського мистецтва і набув широкого розголосу серед музичного середовища. Фахівці захоплювалися її голосом, майстерністю виконання. Нас чарує божественної краси записаний на платівках (дисках) голос К. Цісик.
У США Цісик виконувала заголовні пісні у фільмах, виступала на американському телебаченні. Була вона також оперною співачкою в Гентській опері (Бельгія) тощо. Спів для Квітки був не тільки духовною потребою, а й самовираженням і засобом існування. Вона володіла не лише музичним хистом і чарівним тембром голосу, але мала великі організаторські здібності. Хоча народилася у США, вона завжди почувалася українкою й думками линула на Україну. Любов до України привели Квітку Цісик до «Пласту». Вона була активним членом «Пласту» у США. «Пласт» загартував її духовно і фізично. У «Пласті» мала змогу спілкуватися в українському патріотичному середовищі, розширювати коло знайомств тощо. А маючи гарний голос, Квітка користувалася у пластунів великим авторитетом і цим сприяла залученню нових членів до «Пласту», до його розбудови.
Квітка Цісик була заміжня за Едуардом Раковічем, якого дуже любила. У них народився син, котрого Квітка на честь свого чоловіка назвала Едуардом. Мріяла вона з концертами зробити турне по Україні, але не судилось. Передчасна смерть не дала їй змоги здійснити свою мрію. Померла співачка на 45-му році життя у Нью-Йорку в 1998 році. Смерть забрала її саме у розквіті таланту. Зараз у Львові, де жили її батьки, відкрито музей її імени, а також названо вулицю на її честь.
Квітку Цісик сміливо можна поставити в один ряд з такими видатними українськими майстрами сцени, як С. Крушельницька, Б. Гмиря, О. Мишуга, О. Петрусенко та інші. Квітка хоч прожила недовго, але за цей час досягла світової слави. У своєму сценічному житті не зупинялася на досягнутому, весь час вдосконалювалася завдяки титанічній праці, наполегливості й таланту.
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці, що неподалік від Бучача Тернопільської области у багатодітній сім’ї (шестеро сестер і два брати). Батько, Амвросій Крушельницький, був священиком і хоровим диригентом, володів музикальними здібностями (був скрипалем). Він мав великий вплив на Соломію. Батьки прищепили їй християнські цінності та любов до українського народу. Завдяки твердому характеру ніхто не зміг змінити її світогляду, який був сформований батьками. Мати, Теодора Крушельницька, була дочкою священика, відомого поета Г. Савчинського, мала гарний голос і співала українські народні пісні. У домі Крушельницьких постійно лунала музика і спів.
Соломія Крушельницька з дитинства захоплювалася музикою і співом. Коли її виповнилось шість років, вона вперше сіла за фортепіано. До школи вона не ходила. Батько наймав репетиторів і сам навчав Соломію. У 14 років вона диригувала хором у селі Білій, де батько мав парафію, підмінюючи його. У 1891 р. Соломія вступила до Львівської консерваторії, яку успішно закінчила. У 1893 р., після закінчення консерваторії, свою майстерність і навчання удосконалювала за кордоном, переважно в Італії, у висококваліфікованих професорів. В Італії її пощастило потрапити до прославленої професорки Фаусти Креспі. В 1893 р., перед виїздом в Італію, С. Крушельницька з великим успіхом дебютує на сцені Львівської опери в партії Леонори («Фаворитка» Гаетано Доніцетті). Мистецтво Соломії високо оцінили керівництво Львівського оперного театру, слухачі і критики. Навчання Крушельницької в Італії проходило дуже успішно. Вже через рік вона співала провідні партії в театрах Італії. У Італії з Соломією жила її сестра Оленка, яка також мала гарний голос і здібності до музики та скрізь їздила із Соломією. З 1895 р. Соломія почала виступати у всіх великих оперних театрах Європи і Америки. Її виступи проходили з великим тріумфом. В Америці вона давала концерти для своїх земляків-емігрантів і охоче спілкувалася з ними, а вони гордилися своєю землячкою.
У 1895 р. С. Крушельницька їде у Відень до знаменитого композитора Р. Вагнера вдосконалювати свою майстерність. Виконувати вагнерівські опери вона любила, але не всі. Крім вагнерівських опер, вона виконувала твори Р. Штрауса, Д. Верді та інші.
Завдяки С. Крушельницькій була відроджена опера «Мадам Баттерфляй» італійського композитора Д. Пуччіні, яка у 1904 р. в «ЛаСкала» зазнала невдачі. Джакомо Пуччіні був дуже пригнічений своєю невдачею. С. Крушельницька порекомендувала йому переробити оперу. І в 1904 році на сцені «Ґранде» Крушельницька тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-Сан. Слухачі шаленіли від захоплення і неодноразово викликали артистів і Пуччіні на сцену. Репутація Пуччіні була врятована, і він був безмежно вдячний Соломії за успіх. Згодом вона з цією оперою об’їхала великі міста Європи й Південної Америки і скрізь мала тріумфальний успіх. Слава С. Крушельницької рознеслася по всій Європі. Долетіла вона й до Одеси. Керівництво Одеського оперного театру запросило її до себе. В Одесі виступала з великим успіхом з листопада 1886 року по 8 березня 1887 р. Під час цих виступів вона почала декламувати вірші Шевченка. Люди, боячись влади, яка забороняла читати Шевченка, порозбігались із театру. Із Одеси Соломія поспішає у Львів на концерт, присвячений Шевченку. П’ять сезонів (1898–1902 рр.) Крушельницька виступала на сцені Великого театру у Варшаві. Тоді ж разом з нею виступали Карузо, Баттістіні та ін. Вони вважали за честь виступати з нею, бо дуже цінували її талант. Виступи її у Варшаві проходили з великим тріумфом. Поляки вважали її неперевершеною у всіх виставах. Слухачі Варшави без кінця викликали Соломію на сцену. Із Соломією весь час і всюди була наймолодша сестра Нюся (Анна). Через любов Нюся втратила голос і розум, а розкривалася перед нею велика перспектива, бо мала дуже гарний голос і була професійною співачкою. Соломія вийшла заміж за адвоката Чезаре Річчоні (1910 р.), щоб мати змогу лікувати Анну, яку дуже любила. С. Крушельницька всім серцем полюбила Італію та її співучий народ. Вона почувалася там добре. Її в Італії мали за свою.
Живучи в Італії, Крушельницька майже щороку відвідувала Галичину, своїх рідних та близьких друзів. У Кракові із українськими студентами любила ходити на сходини, де читали українську пресу, ділилися враженнями від театральних вистав тощо. У Кракові вона познайомилася з Василем Стефаником, у якого була закохана, та художником Іваном Трушем. У дружніх стосунках Крушельницька була з Т. Окуневським, М. Лисенком, М. Павликом, І. Франком (він був частим гостем у домі Крушельницьких), А. Кримським та багатьма іншими видатними українськими діячами.
Всебічно обдарована й освічена, С. Крушельницька досконало співала й розмовляла українською, польською, російською, німецькою, англійською, іспанською мовами. Здобувши велику світову славу, С. Крушельницька вирішила зійти з оперної сцени і присвятити себе концертній діяльності, бо вважала, що вона так більше принесе користі українському народові. У 1923 р. Соломія розпочала свої концертні турне по Європі, а потім і по Америці. У її концертних програмах завжди були включені українські народні пісні, твори українських композиторів М. Лисенка, С. Людкевича, О. Нижанківського, А. Вахнянина, Д. Січинського та ін. Гастрольні маршрути С. Крушельницької проходили по всьому світу, але завжди завершувалися у рідній Галичині. Найчастіше Крушельницька гастролювала у Львові. На львівській сцені Крушельницька виступала з такими відомими співаками як О. Мишуга (з ним виступала тривалий час), М. Левицький, М. Менцінський, Й. Шиманський та інші.
Після смерті чоловіка С. Крушельницька у 1939 році назавжди повертається до Львова, де з 1944 року працювала педагогом, а згодом професором вокалу в консерваторії. Працюючи професором, вона прагнула передати своїм студентам весь свій багатющий досвід, секрети успіху, величезні знання.
С. Крушельницька померла 16 листопада 1952 р. від важкої хвороби. Поховано її на Личаківському цвинтарі у Львові. У Львові є Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької. Її ім’ям названі Львівський театр опери та балету, музичне училище в Тернополі, Меморіальний музей у селі Біла, вулиці в містах України.
По мистецькій лінії пішли племінники С. Крушельницької — Мирослав Скорик став талановитим композитором, Одарка Бандрівська — співачкою, Ольга Шухевич — піаністкою, Ярослава Музика — художницею.
Пісні у виконанні С. Крушельницької і К. Цісик житимуть вічно і вражатимуть нас красою і щирістю.
Петро Будич
Славетні співачки